Вже півроку в селах, які об’єдналися в Паланську ОТГ запроваджений новий формат роботи правоохоронних органів, спеціально розроблений Міністерство внутрішніх справ для об’єднаних громад. В чому він полягає? Певна кількість поліцейських офіцерів направляється суто на роботу в кожну громаду. Так, у березні нинішнього року мешканцям Паланської ОТГ були представлені два поліцейські офіцери -- капітан поліції Данилюк Михайло Анатолійович і лейтенант поліції Кухарук Олександр Андрійович. Для забезпечення роботи новітньої правоохоронної структури було надане приміщення з усім необхідним обладнанням, в тому числі комунікаційним, в селі Паланка в адміністративному будинку, два спеціалазованих новісіньких легкових автомобілі. На стенді в офісі одразу розмістили виписки із Законів, постанов та інших документів, якими повинна керуватися поліція в своїй роботі, а також оперативні і тривожні номери телефонів та графік прийому громадян в усіх селах, на які поширюються повноваження поліцейських офіцерів. Щоб познайомити мешканців Паланської ОТГ та інших сіл Уманщини з особливостями роботи поліцейських громади нового поліційного формату, ми запросили Михайла Анатолійовича та Олександра Андрійовича до розмови. Це представники силових структур, на які покладений обов’язок забезпечувати правопорядок в нашому суспільстві, зокрема в наших селах, а, найголовніше, вселити людям відчуття захищеності. Так вийшло, що інтерв’ю буду брати одразу у двох поліцейських, адже вони – команда. Крім того вибрати одного з них дуже важко, просто неможливо, адже обидва харизматичні і відповідають всім вимогам професіоналізму.
    Запитання: Від початку Вашої роботи вже пройшло майже півроку. І наша розмова буде ніби таким невеличким підсумком. Тим більше, що питання безпеки і захищеності свого життя турбує наших громадян, мешканців сіл громади. Тож я попрошу Вас окреслити роботу поліцейських в громаді.
Олександр Кухарук: От почнемо із звернень громадян. Щодо категорій звернень, які нам надходять. Взагалі, поліцейський офіцер громади – абсолютно універсальний спеціаліст і доводиться розглядати дуже різні за тематикою звернення, однакових звернень немає, усі вони різнопланові: є кримінального характеру про вчинення дрібних крадіжок, так і про адміністративні правопорушення, порушення в сфері публічної безпеки, громадської безпеки. Часто люди звертаються із проблемами, які носять цивільно-правовий характер і розгляду поліцією не підлягають. Але все ж таки згідно Закону України «Про звернення громадян», які не відносяться до нашої компетенції, і ми змушені розглядати і такі звернення, рекомендувати людям звертатися з цивільно-правовими позовами до суду. А якщо ми можемо допомогти людині якось по-людськи в даній ситуації, ми завжди допоможемо.
    Запитання: А як здійснюєте виїзди на правопорушення?
Олександр Кухарук: Як правило, поступає звернення від громадянина на особистий телефон або через старостів сіл. Відповідно до нашої інструкції, реєструємо звернення на 102 і виїжджаємо.
Запитання: Яка частота виїздів? Чи є планові об’їзди сіл?
Олександр Кухарук: Кожного дня ми з Михайлом Анатолійовичем плануємо роботу на наступний день. Наразі, у нас виробилася позитивна тенденція – ми встигаємо щодня об’їхати всі села нашої громади планово. Неважливо, є з цих сіл звернення чи немає. Таке патрулювання дає можливість відстежувати обстановку в кожному селі, чим займаються місцеві жителі. Також у нас, мінімум 2 рази в тиждень, а то й 3 відбуваються вже в позаробочий час нічні відпрацювання, нічні рейди. Таким чином, їдемо зразу, якщо є конкретне звернення. Якщо звернень немає, займаємося патрулюванням території обслуговування, оформленням необхідних за інструкцією документів. Оце так проходить робочий день.

Прохання розповісти про якісь цікаві, можливо курйозні правопорушення чи приклади з їхньої практики поліційні офіцериінтелігентно відхилили, мотивуючи це тим, що хтось із фігурантів може впізнати себе чи впізнають сусіди. Це поставить людину в неприємну ситуацію. Але що такі неординарні випадки правопорушень трапляються, офіцери підтвердили і додали, що ще й всі різнопланові. Крім того поліцейські нагадали нам, що є Закон України «Про захист персональних даних». Крім того, було б незручно, щоб хтось в якійсь кумедній ситуації впізнав свого сусіда. Хоча смішного і цікавого дуже багато.
    Запитання: Ми, звичайно, тішимося, що у Вашій роботі є багато цікавого і смішного. Це краще, ніж сумне і плачевне. А тепер про статистику вчинення різних злочинів чи правопорушень? І, взагалі, які із правопорушень, які трапляються в селах громади, зафіксовані, як найсерйозніші?
Олександр Кухарук: За ці півроку на території Паланської ОТГ тяжких злочинів не скоєно.
Олександр Кухарук: Правопорушення треба ділити на адміністративний блок та кримінальний. В адміністративному – дрібне хуліганство, яке часто трапляється між сусідами, коли градус емоцій зашкалює і люди вже не можуть спілкуватися в конструктивному руслі. Це образи, поділ меж тощо. І, нерідко, в стані алкогольного сп’яніння втрачають контроль над собою і тоді вже про ніякі добросусідські відносини не може йти мова.
  Запитання: А села, які ще не увійшли в Паланську ОТГ, але вже стоять на порозі, Ви теж патрулюєте?
Олександр Кухарук: А тут ситуація складається так, щоб добратися до сіл нашої громади, треба їхати через села, які ще не увійшли або не входять у громаду. От, наприклад, щоб доїхати до Берестівця треба проїхати Родниківку. Щоб доїхати з Максимівки в Паланку треба їхати через села Синицю, Кузьмину Греблю Христинівського району. Ми настільки часто їздимо, наприклад, через Синицю, яка ще не увйшла в Паланську ОТГ, .що там з нами всі люди вже вітаються. Я, навіть, не можу сказати, чию поліцію вони бачать частіше – нашу чи Христинівську.
Запитання: А яка ситуація в селах громади з відеоспостереженням?
Олександр Кухарук: У нас все зафіксовано, в яких селах стоять відеокамери, в яких господарствах, приватних підприємствах. Ми орієнтуємося, бо відеокамера – це перший помічник поліції у розкритті злочину.
Михайло Данилюк: Інформацію, в яких селах є відеоспостереження, а в яких нема і де розташовані камери, ми не можемо надати, аби нею не скористалися правопорушники. Доступ до камер маємо і ми, і місцева сільська влада.
Запитання: Михайло Анатолійовичу, чи допомагає відеоспостереження у Вашій роботі?
Михайло Данилюк: Звичайно, відеокамери встановлюються, як правило на в’їздах і виїздах з села і біля важливих об’єктів. Мешканці, знаючи про це, намагаються поводити себе, не виходячи за рамки законодавства, щоб не було соромно, як перед громадою, так і перед членами своєї родини. Крім того, в селах, де встановлене відеоспостереження, розкриття злочинів 90 %. 
Запитання: А чи є у Вашому відділку камера попереднього затримання?
Михайло Данилюк: У нас немає. В місті Умані в міськвідділі є Ізолятор тимчасового утримання. Якщо ми затримали правопорушника і суд ухвалить міру покарання – арешт від 3 до 15 діб чи більше, тоді відправляємо порушника в Ізолятор.
    Запитання: А такі випадки вже були в Паланській ОТГ?
Михайло Данилюк: Були, по криміналу. Поліція має повноваження, дотримуючись певних інструкцій, доставити затриманого в Ізолятор тимчасового утримання до встановлення судом міри покарання. Хочу додати, що зараз у нас гарячий сезон щодо адміністративних правопорушень: паління листя, стерні. Згідно українського законодавства це серйозно карається. Штраф від 15 тисяч. А кому треба щось спалити, це треба узгоджувати з багатьма інстанціями, а просто так палити стерню чи відходи заборонено.
Запитання: За логікою, Ви, напевно, співпрацюєте з Комунальним підприємством Паланської ОТГ «Благодар», яке очолює Анатолій Пишнюк?
Михайло Данилюк: Ми співпрацюємо з усіма, але кожна установа чи організація має свої повноваження, свої обов’язки і коло діяльності: держава свої, а ОТГ – свої. Адміністративні порушення розглядаємо ми, а проблеми, які в компетенції громади може вирішувати КП «Благодар». 
    Запитання: А що означає восьмикутна зірка на шевроні, що на рукаві?
    Олександр Кухарук: Всі ми є свідками того, що в останні роки в нашій державі відроджуються національна культура, традиції, символи, іншими словами можна сказати: наша держава проходить самоідентифікацію, ми відходимо від радянського минулого, від п’ятикутних зірок. А наша восьмикутна зірка несе історичне навантаження, прийшла з часів козацтва – це зірка Вертепу, це зірка, яка була на козацьких стягагах. Я гордий тим, що на відміну від Збройних Сил України, навіть зірки на погонах поліції історичні і походять з нашого славного козацького минулого. Так само на шевроні написано Черкаська область і розміщено зображення Тараса Григоровича Шевченка, адже Черкащина – Шевченків край і це відображає Герб області. Ну, і колоски, звичайно, -- символ життя і родючості черкаської землі.
Запитання: Ваших попередників, ще коли була міліція, вище начальство тримало у залежності від відсотку розкриття злочинів, що часто породжувало неуставні відносини між слідчими і підслідними, в результаті чого під тиском людина зізнавалася в тому, чого не скоювала. Як в поліційних офіцерів громади з проблемою відсотків?
Олександр Кухарук: Ця проблема, про яку Ви говорите залишилася в минулому. В простому народі її називали «палочною системою». В форматі нашої роботи такого поняття, як «палочна система» немає, навпаки Уманський райвідділ сприяє нам в усьому. Якщо у нас виникають труднощі, ми до них звертаємося, одним словом, з Уманським райвідділом поліції у нас тісна співпраця. Але можемо чесно сказати, відколи запрацював проект «Поліцейський офіцер громади, відсоток правопорушень набагато зменшився.
Запитання: Виходить, щоб досягти відчутних для населення результатів роботи поліції, достатньо було змінити структуру цієї інституції?
    Михайло Данилюк: Так, а ще змінився підхід до роботи. Ми постійно патрулюємо села нашої громади. Всі і щодня. По суті, ми працюємо на профілактику, на попередження вчинення правопорушень. Нас постійно бачать люди, бачать, що ми поряд. Ми обираємо різні маршрути патрулювання.
Олександр Кухарук: Відсутність показникової системи не означає, що ми приховуємо якісь адміністративні чи кримінальні проступки, злочини чи правопорушення. При їх виявленні вони обов’язково документуються і порушники притягаються до відповідальності. Ніхто від нас не вимагає, ні з Києва, ні з Черкас, якогось певного відсотка розкриття правопорушень, і правопорушень у нас не менше, ніж в інших структурних підрозділах. Правопорушення були , є і будуть. Але вони документуються і винний притягається до відповідальності. От, наприклад, людина вибігла з двору, ображала на вулиці інших людей, хуліганила. Таку людину в тцей же день затримують, везуть в Уманський міськрайонний суд і призначається покарання. Патрулювання – це превентивна функція. Ніхто з мешканців сіл не знає о котрій годині проїде поліцейська машина, звідки заїде і куди поїде. І той, хто задумав щось недобре, задумається, чи варто це робити.
Запитання: А не може виникнути така ситуація, що людина, побачивши Вашу машину на вулиці, лякатиметься і думатиме: А чи не за мною це?
    (Поліцейські офіцери сміються).
Олександр Кухарук: Ну, це ж не 37-ий рік і наш службовий «Дастер» зовсім не схожий на «чорний воронок». Коли створювався проект «Поліцейський офіцер громади», його основним слоганом був: «Я тут. Я поруч». Одне з наших основних завдань – бути якомога доступнішими нашим громадянам. Людина повинна розуміти, що захист поруч – в будь-який момент можна зупинити поліцейську машину зателефонувати до правоохоронців і поділитися своїми проблемами чи переживаннями.
    Всім, хто нас слухав, дякуємо.

Христинівські села, крім одного, створили єдину об’єднану територіальну громаду. А одне село, яке не увійшло в Христинівську ОТГ – це Синиця. Щось там, можливо, у Синицької громади не склалося з Христинівкою або досвід Паланської ОТГ привабив та й до Паланки ближче ніж до Христинівки. А від Паланки до Умані вже рукою подати.
    Тож і поїхали подивитися як вона виглядає ця Синиця. А приказку ми знаємо: «Краще синиця в руці, ніж журавель в небі».  Їдучи, таємно сподівалися, що вистачить часу, хоч одним оком побачити Синицький парк, слава про який набирає все більшого розголосу на Уманщині. Уже й село. Охайне. Посеред села обеліск полеглим в Другій світовій війні. Привабливі крамниці, гарна дошкільна установа, школа. Зайшли в сільраду. Зустріла нас виконуюча обов’язки сільського голови симпатична привітна жінка. Представилась – Шевчук Оксана Григорівна. Щоб ближче познайомитися попросили її розповісти трохи про себе і свою роботу.

Оксана Григорівна ШЕВЧУК залюбки виконала наше прохання: «Народилася я в селі Синиця в 1974 році. Після закінчення школи у 1991 році працювала піонервожатою в Синицькій (на той час) НСШ, 1992-1993 роки навчалась в Уманській бухгалтерській школі. З 1993 по 1998 рік працювала землевпорядником, а в 1998 році обрана секретарем Синицької сільської ради. І працювала на цій посаді до березня 2019 року. З цієї дати виконую обов’язки сільського голови. Освіта вища, у 2005 році закінчила філологічний факультет Уманського педагогічного університету (заочне відділення). Виховую сина Олександра. За весь період роботи в сільській раді, а це понад 20 років, останній рік особливо для мене важкий -- доводиться поєднувати роботу господарника, організатора, працювати з документами і публічно представляти громаду села. Радує в роботі те, що трошки вийшло "розворушити" односельчан на якісь спільні справи, багато хто відгукується на пропозиції по впорядкуванню території села чи парку. Люди кажуть: "Ти нас не раз слухала -- тепер прийшла наша черга слухати тебе". У нас в Синиці багато небайдужих людей, які хотіли б бачити наше село найкращим. Звичайно, не все виходить, є проблеми. Вони нічим не відрізняються від проблем інших сіл, але, сподіваюся, що спільно з зацікавленими людьми їх можна буде вирішити. Дуже хотілося б, щоб молодь затримувалася в селі. Це одна з головних проблем».

І справді, щоб вирішити цю проблему необхідно створювати робочі місця, життя в селі для мешканців зробити комфортним. Сподіваючись, що це, хоч частково, але можна вирішити, синицькі селяни постановили приєднатися до Паланської ОТГ.
І от парк. Враження від величі, краси краєвидів і якогось абсолютного спокою перемогло втому, адже відвідували Синицю вже після робочого дня і втома давалася взнаки.

Зайшовши в парк, стали іншими очима дивитися на Оксану Григорівну. Зрозуміли, що вона дуже скромно говорила про свою роботу. Алеї чисті, покриття відмінне. Красиві лавочки для відпочинку. Біля кожної урна для сміття. І ніде ні смітинки, ні бур’янів. Вилискувало плесо великого ставу, ловлячи останні відблиски надвечірнього сонця, яке вже ховалося за ліс. 40 гектарів! І виявилося, що все це тримає в порядку невеличка жінка… Звісно, не сама … Їй вдалося залучити до збереження пам’ятки природи сільську громаду. Звідси починається патріотизм, із свого села, з поваги до місця, де живеш … Здається невеличка справа – не смітити в навколишньому просторі, але до цього досить складно привчити людей. В Синиці цієї проблеми немає. Парк в підпорядкуванні держави, але коштів у держави …. Як кажуть, «співають романси».
Ідемо парком, Оксана Григорівна розповідає, що і на ці вихідні люди збираються на суботник, щоб ще покращити благоустрій. А по дорозі вона відмічає, яку гіляку треба зрізати, де треба підмести алею, бо трохи листя нападало. В парк не заїжджають автомобілями. Ніхто й не намагається. Ключ від воріт у Оксани Григорівни. А мріє вона про те, щоб Синицький парк став туристичним об’єктом України. Свого часу парк був власністю барона Корфа і збереглося багато легенд. Як і про кожен з парків. Та на легенди вже не було часу, бо на землю сідав вечір.